Первомайськ. Заклад дошкільної освіти "Краплинка"

   





Сторінка вихователя Вікторії АНДРЮЩЕНКО

 

Вітаю Вас на своїй сторінці!

Я, Вікторія АНДРЮЩЕНКО,

вихователь  ДНЗ № 9 "Краплинка".

Моя сторінка створена на допомогу турботливим батькам.

 

 

 

13.03.2024

Консультація для батьків на тему: «Роль батьків у розвитку мовлення дітей»

Мовлення є основним засобом спілкування. С. Аксаков писав: «Слово є перша ознака свідомого, розумного життя. Слово є відтворення усередині себе світу». Відтворення це йде все життя, але особливо інтенсивно - у перші роки життя. І дуже важливо допомогти дитині якомога успішніше оволодіти прекрасним даром.

Дитина повинна чути правильну, виразну, багату мову. Без помилок і недоліків.

Наявна двомовність нашого середовища може позначитися на мовленні дитини або позитивно, або негативно. Якщо дорослі, які її оточують, говорять чистою, правильною мовою, вона перейме це від них, а якщо спотвореною, перевантаженою грубими формами висловлювань, жаргонізмами -відповідний буде й результат. Проте самого наслідування і запам'ятовування для оволодіння умінням говорити не досить. Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку усного мовлення. Отже, щоб запобігти виникненню «суржику», батьки мають демонструвати дітям зразки правильного мовлення.

Ви, батьки, повинні не просто володіти українською мовою. А бути провідником національної культури: знати і любити народну творчість, звичаї, традиції, особливості свого краю і передавати це своєму малюкові. Мова дорослого має бути доброзичлива, м'яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно й мелодійно. Важливі своєчасні міміка, жести, рухи. І головне - якщо діти бачитимуть, що батьки говорять українською мовою з внутрішньої потреби, а не примусово, вони наслідуватимуть їх.

Дитині нелегко заговорити одразу українською мовою, якщо навколо вона постійно чує російську або змішану, а значить, потрібні особливий такт, терпіння, спостережливість, сімейне читання, вивчення римованих творів, прослуховування пісень, казок, перегляд фільмів для дітей. Слід відразу помітити появу говоріння, заохотити малого. І ще - процес оволодіння українською мовою досить тривалий, тому не треба постійно виправляти помилки, виказувати за це. Щирий, довірчий, невимушений характер розмови викликатиме у дитини бажання говорити українською мовою.

Правила, яких потрібно дотримуватися батькам під час спілкування з дітьми.

1.  Бажано, щоб дитина чула літературну мову в сім'ї, тому що мова дитини розвивається шляхом наслідування мови людей, які її оточують. Мова батьків, усіх членів сім'ї - це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи - все одно постійно говоріть з малюком.

2.  Супроводжуйте свої дії словами! Але не говоріть у порожнечу - дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо Ваш малюк надто активний і постійно рухається.

3.  Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, голосом середньої сили, правильно виголошуйте звуки і слова - це допоможе малюку швидше опанувати правильну вимову.

4.  Шануйте дитину! Давайте їй можливість чути себе і Вас. Під час розмови намагайтеся вимкнути телевізор, радіо тощо.

5.  Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не відтворюйте неправильну мову дитини.

6.  Говоріть повільно, простими словами, короткими фразами, витримуйте паузи між фразами, тоді й діти, наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно говорити.

7.  Постійно читайте дитині добрі вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.

8.  Не вимушуйте дитину вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.

9.  Чітко називайте нові предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до обстеження предмета.

Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона безпосередньо пов'язана з розвитком мови. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами - усе це допоможе мові, а в майбутньому - в опануванні письма.

Рідна мова відіграє унікальну роль у становленні мовленнєвої особистості дитини дошкільного віку. К. Ушинський назвав рідну мову «Цвітом духовного життя нації», порівняв її з квіткою, яка ніколи не в'яне і вічно розвивається.

Опанування рідної мови, рідного слова починається з раннього дитинства, сім'ї, серед близьких і рідних дитині людей, а вдосконалення триває в дошкільних навчальних закладах, школі і упродовж  усього життя.

Отже, рідна мова є загальною основою навчання і виховання дітей. Оволодіння рідною мовою як засосом пізнання та способом людського спілкування є найважливішим досягненням дошкільного дитинства.

14.02.2024

«Розвинуте мовлення – запорука успішного навчання в школі»

Чи завжди ми звертаємо увагу на те, як говорять наші діти? Найчастіше покладаємося на час — мовляв, підросте і навчаться. Але дефекти мовлення сьогодні є великою проблемою з тяжкими наслідками.

Останнім часом спостерігається значне збільшення кількості дошкільників із порушеннями як загального психофізичного, так і мовленнєвого розвитку. Офіційна статистика на Україні констатує збільшення кількості дітей, кожна третя дитина має недоліки мовлення.

Дитина росте і дорослішає. Батьки розуміють дошкільника з півслова, і якщо навіть він має мовленнєві недоліки, ніякого дискомфорту не відчуває.

Проте для сторонніх часто виявляються незрозумілими спотворенні, неправильно вимовлені дитиною слова.

Закріплюючись ці недоліки стають надалі серйозною перешкодою для засвоєння уже молодшими школярами писемного мовлення, тобто ускладнюється засвоєння дитиною читання, письма, рідної мови, а також засвоєння іноземних мов, які у багатьох школах зараз вивчаються з першого класу. Труднощі в засвоєнні читання і письма тримають дитину в постійному нервовому напруженні. Таке мовлення ускладнює спілкування з ровесниками, які можуть дражнити дитину чи не приймати її до спільної гри. Не забувайте, що вона може поступово усамітнитись. Це часто затримує мовленнєвий розвиток і негативно впливає на характер дитини. Вона може стати дратівливою, замкненою, плаксивою, з проявами негативізму.

Тому, ідучи до школи, дитина повинна загалом опанувати рідну мову, засвоїти її літературні норми, культуру усного мовлення і спілкування. Тому важливо якомога раніше навчити дитину правильній вимові, умінню помічати та виправляти мовленнєві помилки, а значить розвивати культуру мовлення малюка.

Для попередження цих неприємностей потрібно вчасно звертатись до логопеда з моменту помічених мовленнєвих порушень. Нечітку або неправильну вимову звуків у дитини можна виправити систематичними вправляннями. Спільна співпраця батьків і логопеда допоможуть дитині найшвидше опанувати мовлення.

Своєчасне оволодіння правильним, чистим мовленням дає можливість сформувати у дитини впевненість у собі, розвинути її мислення, комунікативні якості.

Завдання логопеда полягає не лише в подоланні мовленнєвих дефектів, але й у підготовці дитини-логопата до навчання в школі.

Корекційна робота ставить за мету повністю або частково усунути дефект та підготувати дитину до успішного навчання в загальноосвітній школі.

Пам’ятайте: « Добре розвинуте мовлення — це запорука майбутньої успішності навчання в школі.»

Поради батькам

1.     Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків;

2.     Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова;

3.     Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини;

4.     Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до учителя-логопеда;

5.     Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення.

Чи вміє ваша дитина відповідати на запитання, звертатися із запитанням? Чи вміє розповісти про побачене? Усі ці мовленнєві звички дуже потрібні будуть у школі.

Змалку дитині варто спілкуватися з людьми, ділитися своїми думками і враженнями. Розмова дорослих з дитиною має особливе значення, вона впливає на розвиток мовлення і загальний розумовий розвиток. Діти, з якими батьки багато і

вдумливо говорять, розвиваються швидше і мають правильне мовлення.                              

Приємного вам спілкування.

Консультація «Як подолати заїкуватість»

Заїкуватість — не лише порушення звуковимови, а й захворювання всього організму. Тому поряд з логопедичною корекційною роботою цей феномен потребує спеціального загальнозміцнювального лікування. Як показують наукові дослідження, заїкуватість можна розглядати як частковий вид неврозу — логоневроз: порушення темпу, ритму, плинності мови, викликане судомами м'язів мовного апарату. При заїкуватості у мовленні спостерігаються вимушені зупинки або повторення окремих звуків та складів унаслідок функціонального порушення діяльності вищої нервової системи. Порушення взаємодії та рівноваги процесів збудження і гальмування в головному мозку викликають неконтрольовані імпульси, які діють на весь організм та на зони звуковідтворення.

Будьте уважні! Не пропустіть перших ознак заїкуватості. Відразу ж зверніться до спеціаліста, якщо ваш малюк:

♦ вживає перед окремими словами зайві звуки (а,і);

♦ повторює перші склади та цілі слова на початку фрази;

♦ робить вимушені зупинки в середині слова, фрази;

♦ зазнає труднощів на початку мовлення.

Заїкуватість виникає, зазвичай, у віці від 2 до 5 років, коли відбувається інтенсивне становлення мовлення дитини. У системі інших нервових процесів мовлення як таке найбільш уразливе, тож різні навантаження на нервову систему так чи інакше впливають на мовлення дитини.

Малюк легко збуджується, а збудження призводить до виникнення судом.

Хлопчики заїкаються утричі частіше, ніж дівчатка.

Профілактика заїкуватості

♦ Мовлення людей, серед яких перебуває малюк, має бути неквапним, правильним, повільним та чітким.

♦ На мовленні дитини негативно позначаються несприятливі умови в родині (конфлікти, сварки).

♦ Стежте за дитиною! Уникайте психічних травм (часто-густо мами називають причиною заїкання переляк), фізичних травм (особливо голови).

♦ Не перевантажуйте дитину інформацією, зайвими емоціями.

♦ Не намагайтеся зробити з дитини вундеркінда, не форсуйте її розвитку.

♦ Не читайте страшних казок на ніч. Не лякайте бабаєм, дідьком тощо.

♦ Не карайте дитину надто суворо, не бийте, не залишайте в темній кімнаті тощо.

Заїкуватість виразніше проявляється на тлі втоми дитячого організму, загальної слабкості. Відтак у першій половині дня ця вада менш виражена, ніж у другій його половині.

Наодинці із собою діти не заїкаються, не роблять вони цього й під час співу.

Поради логопеда

1. Для виправлення заїкуватості слід впливати і на мовлення дитини, й на її організм загалом.

2. Порадьтеся з лікарями (психіатром, невропатологом, терапевтом).

3. Зміцнюйте та оздоровлюйте малюка.

4. Створіть спокійну, доброзичливу атмосферу в родині та в середовищі дитини.

5. Започаткуйте режим дня з обов'язковим дво-три-годинним денним та нічним (10-12 годин) сном.

6. Вилучіть з життя дитини агресивні мультфільми, фільми та комп'ютерні ігри. Натомість запропонуйте послухати добру казку або заспівати разом із вами гарну дитячу пісеньку.

7. Дотримуйтеся вимог раціонального та висококалорійного харчування дитини.

8. Загартовуйте малюка обтиранням, обливанням, купанням тощо.

Виконання всіх перелічених умов та корекційна робота логопеда допоможуть подолати складне порушення.

Будьте терплячі, успіхів вам!

 

 

3.01.2024

12.12.2023

 

Розговорити мовчуна: чому виникає затримка мовлення у дітей, і як правильно вирішити проблему

Універсальної причини, що пояснює затримку мовного розвитку (ЗМР) у сучасних дітей, немає. Проте з упевненістю можна сказати, що в основі будь-якої проблеми завжди будуть дві складові – біологічна і соціальна.

Щодо біологічної складової, то на розвиток мовлення у дітей можуть вплинути такі чинники: перебіг вагітності, наявність генетичних особливостей, ускладнені пологи, перенесені у ранньому віці інфекційні захворювання.

Іноді причиною затримки є анатомічні бар’єри. Сюди можна віднести недоліки мовленнєво-рухового апарату у вигляді порушення прикусу, відсутності чи аномалії різців, аномальної будови твердого піднебіння, патологічних змін язика, вродженого розщеплення губи та піднебіння, патологічних змін голосового апарату.

Соціальні причини відіграють не менш важливу роль. Серед таких, що зустрічаються найчастіше і мають найбільш негативні наслідки – гіперопіка, підвищена тривожність, ревнощі й занижена самооцінка батьків, психологічне залякування дорослих. Усе це заважає повноцінному розвитку дитини і гальмує його. Як правило, у відповідь на таку модель поведінки з боку дорослих і внаслідок надмірного тиску в малюків формується протестна поведінка.

Логопед Світлана Малецька наводить найбільш типовий приклад деструктивної поведінки з боку старших: «Скажи …», «Повтори …», «Скажи …», «Повтори …» – так бабуся трирічної дівчинки налаштовує онуку на заняття. Ця дитина вже займалася в логопедичному центрі, проте «щось не пішло». Зазвичай такий «педагогічний» прийом присутній там, де вже проявилися ознаки затримки мовного розвитку. В даній ситуації в основі такої поведінки рідних (а ми, на жаль, спостерігали подібний метод корекції мовного відставання і в колег) лежить бажання навчити дитину розмовляти. Однак дитина, яка не володіє навичкою мови, яку нескінченно «тюкають» цим «скажи-повтори», може висловити свій протест одним-єдиним способом – мовчанням. У логопедії таке мовне «замикання» дитини називається «мовний негативізм».

Дитина в жодному разі не повинна освоювати навичку мови із примусу. Найбільш продуктивний спосіб вчитися говорити – рольова взаємодія, під час гри.

Навчити дітей з мовним негативізмом розмовляти вже потім – дуже важко. Адже в разі звичайної темпової затримки їхня мова могла б розвиватися нормально, якби свого часу «не передавили».

Негативні зовнішні чинники: соска, памперс та iPad

За словами фахівчині, часто батьки приводять до кабінету трирічних малюків з пустушкою у роті. Чому? Все дуже просто: дитина, починаючи пізнавати світ, ставить запитання, а коли засмучена – то плаче, якщо голодна чи втомлена – голосно кричить. Однак не всі батьки згодні це терпіти. І соска в такій ситуації – простий і зручний спосіб зберегти власні нерви. Як памперс. І як надалі – телевізор або ґаджет.

Інша ситуація. Звучить набагато гуманніше. Дитина, починаючи пізнавати світ, пробує його на смак (інакше кажучи, все тягне до рота). Вихід? Усе та ж соска.

Для того щоб малюк не заважав (або, що милозвучніше, не захворів), йому в обох випадках штучно затикають рот. Розраховувати в цій ситуації на те, що він вчасно почне говорити, як мінімум, нелогічно.

Об’єктивним фактом є те, що зараз діти у середньому починають говорити пізніше, ніж їхні батьки. Спілкування між батьками в сім’ї сходить нанівець, погіршуються екологія та якість продуктів, а також частішають випадки складних пологів – усе це призводить до того, що затримка розвитку мовлення стає масовим явищем. І останнім часом ведуться розмови про появу великої кількості дітей із більш складною структурою порушень.

Головна роль фахівців – дати інформований вибір і запропонувати послідовні, поетапні та системні шляхи корекції. Батьки, у свою чергу, повинні розуміти і бути готовими прийняти труднощі й проблеми. Основне завдання полягає в подоланні цих труднощів спільно, в єдиній зв’язці. І тут вступає правило: не нашкодити. Не нашкодити – значить допомогти.

Ознаки затримки мовлення

Отже якими можуть бути ознаки ЗМР на різних стадіях розвитку дитини? Слід зазначити, що відхилення мовного розвитку дитини можна помітити ще в «до мовному» періоді. Наприклад, досить низька звукова активність дитини або ж повна беззвучність. Далі, у півторарічному віці, ознакою затримки розвитку мови може бути відсутність спроб повторення слів за іншими людьми (батьками, бабусями, дідусями), за телевізором тощо. У дворічному віці – брак у лексиконі дитини самостійних слів. У два з половиною роки – нездатність дитини з’єднувати слова в найпростіші словосполучення, фрази. У три роки – повна відсутність самостійної мови, тобто дитина може розмовляти, але лише використовуючи завчені фрази, почуті від батьків, з мультфільмів та інших джерел.

Світлана Малецька наголошує, що навіть спираючись на велику кількість спеціалізованої літератури в інтернеті, батьки не повинні самостійно ставити діагноз своїй дитині! А вже тим більше – займатися лікуванням. Для того щоб з’ясувати, чи є у дитини ЗМР, потрібно проконсультуватися, як мінімум, з низкою фахівців: дитячим неврологом, отоларингологом, логопедом, психологом.

Рекомендації експертки

Відсунути вбік комп’ютери, телефони, планшети – присунути ближче живий, реальний світ.

Звертатися до фахівців по очну консультацію, щоб вони могли надати реальну допомогу, виходячи з вашої індивідуальної ситуації, а не шукати відповіді на форумах і вірити різним міфам.

Виконувати рекомендації корекційного фахівця, системно.

За необхідності батькам слід пройти сімейну психотерапію.

Давати дитині більше свободи. Не пізніше ніж в три роки, дитину потрібно «відпустити». Не кинути, не відвернутись, не позбавити підтримки, а саме відпустити пізнавати світ. Щоб, охороняючи власні кордони, вона змогла вступати в комунікацію з оточенням. Не через батьків, а самостійно. Тоді у дитини виникне потреба в мові.

Працюючи над подоланням затримки мовного розвитку, потрібно дотримуватися стратегії підтримки дитини: когнітивна сфера – «я знаю»; емоційно-вольова – «я можу»; навчальна – «я вмію».

 

21.11.2023

 

 

13.10.2023

 
Поради батькам дитини з вадами мовленнєвого розвитку

 

Реабілітаційний процес у дітей із обмеженими психічними та мовленнєвими можливостями дуже складний та має декілька етапів. Він включає в себе два основних етапидіагностичний та лікувально-корекційний. Як показує практика обидва етапи мають однаково важливе значення. Для вирішення питань корекційної реабілітації дітей важливою складовою є активна участь та допомога родини.

В психолого-педагогічній реабілітації дітей з мовленнєвими порушеннями повинні приймати участь якомога більше фахівців різного профілю: невролог, логопед, психолог, дефектолог у тісному зв’язку з батьками. Співпраця фахівців різного профілю в реабілітаційному процесі надає можливість розвитку всіх функціональних систем, під впливом різних методичних прийомів. Тандем: фахівець – дитина – родина на всіх етапах корекційної роботи сприяє закріпленню результатів реабілітації дитини з мовленнєвими порушеннями.

Нікого не треба переконувати, що саме сім’я для дитини є середовищем, яке забезпечує її психічний і особистісний розвиток. Усі батьки люблять своїх дітей і намагаються зробити їх щасливими, але часто вони змушені долати несподівані труднощі і проблеми у вихованні.

          Допомога дітям з мовленнєвими порушеннями, яка традиційно склалася в Україні, акцентує увагу переважно на подоланні вже сформованої мовленнєвої патології, яка веде до вторинних порушень. Ефективність такої допомоги часто залишається незадовільною через недооцінку соціально-психологічного аспекту корекційного процесу. Адже дитина, яка народилася у «групі ризику», має з перших місяців життя відхилення у фізичному, психічному та мовленнєвому розвитку. Перебуваючи в сім’ї без належної психолого-педагогічної допомоги, (коли основна увага приділяється тільки догляду), втрачається багато з того, що є базовим для подальшого розвитку і формування інтелекту та мовлення.

Усі проблеми дітей насправді є проблемами їхніх батьків. Своєчасна допомога фахових спеціалістів конче необхідна родинам, щоб виявити та подолати проблеми, які виникли внаслідок різних причин. Лише завдяки підтримці й увазі сім’ї, при доволі тяжких захворюваннях, діти мають шанс успішно закінчити школу, вчитися далі, реалізовувати себе у житті.

Логопедичною службою мовного відділення проводилось опитування батьків, чиї діти були направлені до спеціалізованого навчального закладу. Результати опитування свідчать, що переважна більшість батьків не знає про вікові етапи розвитку дитини, не отримувала кваліфікованої інформації та допомоги, а діти не відвідували спеціалізовані корекційні дитсадки. Психолого-педагогічна компетентність батьків являється актуальною проблемою корекційної педагогіки. Родинам необхідно надавати доступну і грамотну інформацію про можливість цілеспрямованої спеціальної ранньої корекції мови дітей.

 

Батьки повинні знати, що раннє виявлення та корекція різних відхилень в розвитку мовлення дитини з перших місяців життя дозволяє не тільки скорегувати вже наявні відхилення, але й попередити появу інших, досягти більш вищого розвитку дитини. Грамотно організована рання корекція здатна попередити появу вторинних відхилень в розвитку. Необхідно відстежувати етапи становлення мовленнєвих навичок і своєчасно звертатись до спеціалістів за допомогою, якщо помітили відхилення. Своєчасно надані необхідні дії можуть повернути дитину до повноцінного розвитку та, навпаки, запізнення може стати роковим.

 

27.09.2023

Консультація для батьків на тему: «Роль батьків у розвитку мовлення дітей»

Мовлення є основним засобом спілкування. С. Аксаков писав: «Слово є перша ознака свідомого, розумного життя. Слово є відтворення усередині себе світу». Відтворення це йде все життя, але особливо інтенсивно - у перші роки життя. І дуже важливо допомогти дитині якомога успішніше оволодіти прекрасним даром.

Дитина повинна чути правильну, виразну, багату мову. Без помилок і недоліків.

Наявна двомовність нашого середовища може позначитися на мовленні дитини або позитивно, або негативно. Якщо дорослі, які її оточують, говорять чистою, правильною мовою, вона перейме це від них, а якщо спотвореною, перевантаженою грубими формами висловлювань, жаргонізмами -відповідний буде й результат. Проте самого наслідування і запам'ятовування для оволодіння умінням говорити не досить. Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку усного мовлення. Отже, щоб запобігти виникненню «суржику», батьки мають демонструвати дітям зразки правильного мовлення.

Ви, батьки, повинні не просто володіти українською мовою. А бути провідником національної культури: знати і любити народну творчість, звичаї, традиції, особливості свого краю і передавати це своєму малюкові. Мова дорослого має бути доброзичлива, м'яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно й мелодійно. Важливі своєчасні міміка, жести, рухи. І головне - якщо діти бачитимуть, що батьки говорять українською мовою з внутрішньої потреби, а не примусово, вони наслідуватимуть їх.

Дитині нелегко заговорити одразу українською мовою, якщо навколо вона постійно чує російську або змішану, а значить, потрібні особливий такт, терпіння, спостережливість, сімейне читання, вивчення римованих творів, прослуховування пісень, казок, перегляд фільмів для дітей. Слід відразу помітити появу говоріння, заохотити малого. І ще - процес оволодіння українською мовою досить тривалий, тому не треба постійно виправляти помилки, виказувати за це. Щирий, довірчий, невимушений характер розмови викликатиме у дитини бажання говорити українською мовою.

Правила, яких потрібно дотримуватися батькам

під час спілкування з дітьми.

1.  Бажано, щоб дитина чула літературну мову в сім'ї, тому що мова дитини розвивається шляхом наслідування мови людей, які її оточують. Мова батьків, усіх членів сім'ї - це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи - все одно постійно говоріть з малюком.

2.  Супроводжуйте свої дії словами! Але не говоріть у порожнечу - дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо Ваш малюк надто активний і постійно рухається.

3.  Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, голосом середньої сили, правильно виголошуйте звуки і слова - це допоможе малюку швидше опанувати правильну вимову.

4.  Шануйте дитину! Давайте їй можливість чути себе і Вас. Під час розмови намагайтеся вимкнути телевізор, радіо тощо.

5.  Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не відтворюйте неправильну мову дитини.

6.  Говоріть повільно, простими словами, короткими фразами, витримуйте паузи між фразами, тоді й діти, наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно говорити.

7.  Постійно читайте дитині добрі вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.

8.  Не вимушуйте дитину вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.

9.  Чітко називайте нові предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до обстеження предмета.

Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона безпосередньо пов'язана з розвитком мови. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами - усе це допоможе мові, а в майбутньому - в опануванні письма.

Рідна мова відіграє унікальну роль у становленні мовленнєвої особистості дитини дошкільного віку. К. Ушинський назвав рідну мову «Цвітом духовного життя нації», порівняв її з квіткою, яка ніколи не в'яне і вічно розвивається.

Опанування рідної мови, рідного слова починається з раннього дитинства, сім'ї, серед близьких і рідних дитині людей, а вдосконалення триває в дошкільних навчальних закладах, школі і упродовж  усього життя.

Отже, рідна мова є загальною основою навчання і виховання дітей. Оволодіння рідною мовою як засосом пізнання та способом людського спілкування є найважливішим досягненням дошкільного дитинства.