Сторінка батьків

 Інтелектуальна зрілість – це здатність концентрувати увагу, встановлювати   зв’язки між явищами і подіями, здатність логічного запам’ятовування, розвиток тонких рухів та координації.

 - Психологічна   зрілість   передбачає   емоційну й соціальну. Емоційна  виявляється  реакцією  дитини на ті чи інші  події: у майбутнього першокласника має бути напрацьоване  конструктивне ставлення до стресових  ситуацій.

 - Соціальна  зрілість починається  тоді, коли дитина вміє  спілкуватися з однолітками, адаптуватися у великому колективі, правильно розуміє і виконує обов’язки учня.

Майбутній першокласник  має знати відповіді на такі питання:

• Назви своє прізвище, ім’я та по батькові.
• Скільки тобі років? Скільки виповниться наступного року?
• Як звать маму і тата?
• Ким та де працюють батьки?
• Чому у школі слід поводитись тихо?

У багатьох школах від  майбутнього школяра вимагатимуть  вміти:

• займатися самостійно якоюсь справою упродовж 30 хв;
• складати за малюнками оповіді з понад 5 складних речень, використовуючи прикметники і прислівники;
• запам’ятовувати вірші, знати декілька напам’ять;
• рахувати до десяти і навпаки;
• вирішувати прості задачі на додавання, віднімання;
• вміти малювати і розмальовувати картинки;
• узагальнювати, називати группу предметів одним словом.

Щоб   визначити, чи готова Ваша дитина до школи, перевірте, чиможе вона:

• Пояснити словами, без жестів, чого вона хоче?
• Висловлюватися зв’язано?
• Розуміти зміст того, що їй читають?
• Чітко вимовляти своє ім’я?
• Запам’ятати свою адресу?
• Писати олівцем чи ручкою?
• Користуватися фарбами, пластиліном, кольоровими олівцями, фломастерами, ножицями?
• Слухати і дотримуватися отриманих вказівок?
• Бути  уважним, коли хтось із нею говорить?
• Зосереджуватись принаймні на 10 хв, щоб виконати завдання?
• Уважно слухати читання вголос?
• Позитивно оцінювати себе?
• Виявляти інтерес до оточуючих предметів?
• Ладнати з іншими дітьми?

Щоб витримати шкільні навантаження, дитина має бути достатньо фізично розвинутою. Один з показників такої зрілості – наявність 4-6 постійних зубів. Народним методом можна визначити фізіологічну зрілість, попросивши дитину правою рукою поверх голови дотягтися до лівого вуха.

Стомлення проявляється по-різному. Дитина може сісти в куток, дивитись «у себе». Деякі діти починають занадто часто й емоційно обіймати близьких людей, постійно горнутися до них.

Серед інших поширених ознак:

5. пригнічений настрій;
5. повільність рухів,
5. млявість,
5. байдужість,
6. сум в очах,
5. позіхання;
5. труднощі під час засинання;
5. занепокоєння або вередування, іноді плач без причини;
5. порушення координації рухів, особливо рук;
5. агресивні дії, не властиві дитині зазвичай, — розкидає або відбирає іграшки, кричить, падає на підлогу тощо;
5. надмірна активність, що не притаманна дитині, — безцільно бігає, стрибає, штовхається тощо.

               Чинники, що спричиняють перевтому

Зазвичай перевтома в дитини виникає через надмірне навантаження на нервову систему. Регулярне відвідування дошкільного закладу, де дитина має підкорятися вимогам, обмеженням, — це вже навантаження. Стомити її також може часте перебування в інших людних місцях — у транспорті, в гостях тощо.

Не слід допускати порушення режиму дня дитини. Будні вона зазвичай проводить відповідно до розпорядку дня, встановленого в дошкільному закладі. Тому режим дня у вихідні або інші проведені вдома дні не надто має відрізнятися від звичного. Зокрема, не варто нехтувати денним сном.

Крім цього, упродовж дня дитина має вдосталь бути на свіжому повітрі. Її може стомити тривале перебування в задушливому приміщенні. Якщо ж до цього чинника додати погане освітлення, шум, необхідність довго чекати, то дитина може погано поводитися. Ви помічали, певно, що діти завжди вередують у чергах — у поліклініці, магазині тощо.

                        Вплив індивідуальних особливостей

Особливу увагу треба приділяти дітям, чиє життя різко змінилося з певних причин. Скажімо, через переїзд сім’ї на нове місце проживання, появу нового члена сім’ї тощо. До групи ризику щодо перевтоми належать також діти, які почали відвідувати підготовчі курси в школі.

Тривалість звикання до нових умов залежить від багатьох індивідуальних особливостей дитини, як-от:

1. вік — що молодша дитина, то складніше їй звикнути до нових обставин і швидше вона втомлюється.
2. темперамент — діти-меланхоліки та діти-холерики швидко втомлюються, а дітям-флегматикам потрібно більше часу, щоб адаптуватися до нових умов;
3. стан здоров'я — фізично слабка, вразлива, збудлива дитина втомлюється швидше, ніж інші діти; це стосується і дітей, які нещодавно хворіли або почали хворіти;
4. досвід перебування в різних умовах — чи часто дитина спілкується з однолітками, їздить до бабусі, буває в гостях, у громадських місцях тощо
5. контраст між обстановкою вдома та дитячому садку — відмінності в розпорядку дня, обмеженнях, особливостях харчування тощо; що більше відмінностей, то складніше дитині звикати;
6. різниця у ставленні дорослих до дитини вдома та в дитячому садку — якщо вдома дитині все дозволяють, її завжди вислуховують, умовляють, а в дитячому садку вихователь суворий, вимогливий, то проблем з адаптацією не уникнути;
7. уміння батьків і педагогів пояснити, підбадьорити, похвалити, заспокоїти тощо.

                         Профілактика перевтоми

Щоб запобігти перевтомі дитини, доролі мають уважно стежити за режимом її дня. Не варто «списувати» розпорядок зі сторінок книжок чи форумів. Потрібно зважати на індивідуальні особливості дитини, дослухатися до неї, реагувати на її потреби, вчасно помічати ознаки стомленості.

У нормі дитина має добре спати, мати хороший апетит, бадьорий настрій, бути активною і відкритою. Натомість пасивність, погана поведінка та пригнічений стан — «дзвіночки» для дорослих, які можуть свідчити про перевтому. Вона супроводжується зниженням імунітету, уповільненням або розмитістю психічних реакцій.

Пам’ятайте, що не властива дитині погана поведінка може бути ознакою не лише перевтоми, а й різних захворювань. Тому за потреби слід звернутися до фахівців — практичного психолога або лікаря.

                       Як запобігти перевтомі дитини

• Стежте за станом здоров’я дитини, вчасно реагуйте на її скарги.
• Задовольняйте потреби дитини в русі, спілкуванні, пізнанні нового.Дотримуйтесь режиму дня, зокрема не забувайте про денний сон у вихідні.
• Вводьте до раціону дитини продукти багаті на вітаміни.
• Часто гуляйте з дитиною на свіжому повітрі, особливо, коли хороша погода. Улітку якомога частіше організовуйте активний відпочинок.
• Часто провітрюйте кімнату, у якій дитина спить, грається.
• Пропонуйте дитині погратися в нові ігри, новими іграшками. Грайте разом!
• Чергуйте активні й пасивні заняття.

https://donopdut.org.ua/cikavinki-dlya-turbotlivikh-batkiv-vi/

Невдовзі в усі домівки завітає Новий рік із радісними вітаннями, подарунками та яскраво прикрашеними ялинками. Готуючись до свята, батькам не слід забувати про безпеку, зокрема, відповідально поставитися до вибору новорічних атрибутів. 

Перед Новим роком у батьків багато приємних клопотів - ку­півля подарунків для дітей, декорування всією родиною житла, прикрашання ялинки тощо. Проте не всі батьки знають, що вироби, без яких не обходиться новорічне свято, можуть бути шкідливими для дітей через матеріали, із яких вони виготовлені .

Традиційно атрибутами Нового року є ялинкові прикраси, костюми та маски, штучні ялинки, феєрверки (хлопавки, бенгаль­ські свічки) та електричні гірлянди. Жоден із цих виробів не підля­гає обов'язковій сертифікації в Україні. Утім, обов`язковим є мар­кування виробів - на нього і треба звертати увагу. Повідомлення на маркуванні має бути чітким і зрозумілим, здійсненим державною мовою, не має змиватися або стиратися пальцями. 

Безбар’єрність , як наша суспільна норма —  це в першу чергу комунікація, зв’язки між людьми, і важливо, щоб ми використовували мову в якій немає слів, або фраз, які можуть демонструвати упередженість, дискримінацію.

1.11.2023

« Сходинки бар,єрності »

Чи задумувалися ви, з якими труднощами стикаються батьки маленьких дітей? Наскільки складно підтягнути дитячий візочок сходами одній людині без сторонньої допомоги, зайти з ним до магазину, де немає пологого входу чи пандуса, або у транспорт без спеціального пониження? Усі ці сходинки, бордюри та високі пороги — це все бар’єри, які не дозволяють батькам чи опікунам вільно пересуватися з маленькими дітьми. Це також перепони, що ускладнюють пересування людям з інвалідністю, для яких більшість українських міст і сіл є архітектурно недоступними, а також людям старшого віку й іншим представникам маломобільних груп населення.

Є бар’єри ось такі — фізичні, просторові. Але є бар’єри економічні та освітні, коли у людини немає можливостей отримати гідну роботу чи доступ до якісної освіти через те, що вона якось відрізняється. Є бар’єри у ставленні до людини через певні ознаки (вік, стать, колір шкіри, мова), коли вона відчуває своє виключення із соціуму і не має можливості реалізувати свої амбіції та громадянські права.

Усі ці бар’єри шкодять не тільки певній групі людей, вони шкодять усьому суспільству. Адже ми втрачаємо величезний потенціал, відмовляючись взаємодіяти з різними людьми, у кожного з яких свій унікальний досвід. Втрачений потенціал — це втрачені можливості для всіх нас. Саме тому безбар’єрне та відкрите суспільство, де кожен відчуває, що до нього ставляться з повагою попри будь-які ознаки й статуси, і знає, що у нього є рівний доступ до можливостей, має перспективи для розвитку.

1. Комунікація (спілкування) – це ключ. Якщо ви підозрюєте, що ваша дитина піддається в дитячому садку знущанням, дайте їй зрозуміти, що ви зможете їй допомогти, якщо вона докладно розповість про все. Якщо ваша дитина виглядає наляканою чи збентеженою, використовуйте книги в якості легкого доступу до неї, щоб налагодити ваше спілкування природним чином. Деякі художні твори для дітей звертаються до цієї тематики. Як тільки ваша дитина розкриє вам усі подробиці про булінг, зберігайте спокій, не сваріть її та не засуджуйте, обов’язково поясніть, що ви неодмінно допоможете припинити це насилля.
2. Порозмовляйте з вихователем. «Навіть не дивлячись на те, що в дошкільних і подібних їм дитячих закладах дорослі завжди знаходяться поруч з дітьми, за такою великою кількістю малюків, які безперервно бігають навкруги, прослідкувати просто нереально», – каже колишній вихователь Трисія Янг. І, оскільки маленькі хулігани віддають перевагу тому, щоб ображати дітей, коли дорослі не дивляться, важливо порозмовляти з вихователем і ввести один одного в курс справи, щоб у подальшому він був більш уважним і вже прицільно спостерігав за певними дітьми.
3. Використовуйте політику відкритих дверей. У найавторитетніших дитячих садках і дошкільних закладах існує політика відкритих дверей, що дозволяє батькам приходити в будь-який час. Тому періодично без попередження навідуйтесь у групу вашої дитини. Ці неочікувані візити будуть тримати працівників дитячого садка в тонусі й зменшать імовірність того, що ваша дитина буде страждати від якогось хулігана.
4. Заплануйте переговори з батьками. Коли маленькі діти вдаються до булінгу, їхня поведінка частіше за все запозичується з домашнього досвіду, тобто у своїй родині вони можуть стати свідками домашнього насилля, дивитися жорстокі телешоу, чути як їхні брати та сестри висміюють інших дітей або самі бути жертвами насилля. Тож порозмовляйте з адміністрацією дошкільного закладу і призначте зустріч з батьками маленького хулігана, звернувши їхню увагу на його поведінку, але не дивуйтесь, якщо його батьки не будуть вас слухати, будуть проявляти байдужість чи почнуть все заперечувати.
5. Навчіть вашу дитину захищатись від хуліганів. Дайте своїй дитині певні психологічні інструменти, які вона зможе використовувати при контакті з хуліганом. Навчіть її достойно триматись, дивитись прямо в очі кривднику, розповідати дорослим про те, що сталось, та уникати самотності (бути завжди поруч з іншими дітьми). Ви також можете розширити можливості дитини, запропонувавши їй пограти в рольові ігри. Так вона зможе попрактикуватись у тому, що має намір зробити в подібній ситуації наступним разом. Упевнені в собі діти мають менше шансів стати мішенню для хуліганів, тому знайдіть способи, щоб забезпечити вашій дитині адекватну самооцінку. Ви можете допомогти їй зав’язати дружні стосунки поза межами дошкільного закладу і залучити її до тих видів активності, що зможуть підвищити її впевненість у собі.
6. Розгляньте перехід в іншу групу. Іноді булінг може бути настільки агресивним, що всі ваші зусилля так і не будуть успішними. Тому, якщо вам не вдасться нічого добитись, порозмовляйте з адміністрацією на предмет переходу вашої дитини до іншої групи. Якщо ж і це не вдасться зробити, тоді краще забрати вашу дитину із цього дитячого садка.
Булінг у дошкільному середовищі відбувається набагато частіше, ніж повинен. І якщо ваша дитина стала однією із «жертв», не кажіть їй, щоб вона стала більш «жорсткою» і не примушуйте її розв’язувати цю проблему самостійно. Уживайте всих заходів, щоб захистити вашого малюка, здійснюйте візити в дитячий садок і давайте дитині інструменти, які не тільки стануть їй у пригоді в ранньому дитинстві, а й допоможуть уникнути знущань у майбутньому.