Лікар радить, консультує, інформує

На своїй сторінці Вас вітає старша медична сестра

Касьяненко Ольга Іванівна

5.04.2024

– зверніть увагу на домашній режим харчування та сну й потроху наближайте його до того режиму, що буде у дитячому садку,

– привчайте малюка до самостійності й доступного його віку самообслуговування;

– розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять, чому ви хочете, щоб вона туди пішла,

– проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило – восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка;

– учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності таїї звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь – яким дорослим; 

– робіть разом з дитиною нескладну ситстему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас;

– пам’ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості і плани; 

– чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вонапобудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому. Познайомтесь з іншими батьками та дітьми;

– дорогою у дитячий садок обговоріть з дитиною, що на неї чекає. Дуже важливо, щоб розмови про дитячий садок супроводжувалися лише позитивними емоціями. У Вас має бути спокійний голос і впевнена інтонація.

– ніколи не лякайте дитину дитячим садком. Приблизно за тиждень першого відвідування дитячого садка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

 Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання 

– навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання, інакше малюк відчує Ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися;

– ніколи не намагайтеся “вислизнути” непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона Вам довіряла;

– вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його;

– не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку;

– чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо Ви хоч раз піддастетесь дитині, надалі буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

5.03.2024

22.02.2024

     Найчастіше істерики виникають у дитини надто розпещеної, обласканої, оточеної любов’ю, задарованої, особливо, якщо вона єдина в сім’ї. Усі бажання дитини батьки зазвичай неодмінно виконують. А якщо ні, вона змалку знає, що є такий чудовий спосіб вплинути на дорослих, як капризування. У таких випадках дорослі прагнуть розв’язувати всі проблеми «коханої» дитини – і не лише в дошкільному дитинстві, а й до самого вступу до вишу, а то й довше.

У результаті дитина зростає інфальтильною, перед конфліктними і стресовими ситуаціями відуває повну розгубленість, тому й обирає перевірений нею спосіб захисту від неприємного - істерику.  

    Полярними до попереднього чинником, що провокує істерику, є жорстка вимогливість до дитини, якою сьогодні все частіше зложивають батьки. Вони обирають такий стиль виховання, по суті, з добрими намірами.

 Адже життя непросте, і що раніше дитина звикне до організованості, навчиться досягати мети, що більше знань отримає, то успішною буде в житті, прагнутиме завжди до більшого, і  як почуватиметься реалізованою і щасливою особистістю. 

Звісно, схильність дітей до істерик залежить не лише від стилю виховання та сімейного клімату. Багато чого визначено зазделегідь. Зокрема, схильність дитини до істерик може бути пов'язана з типом нервової системи. Слабка і неврівноважена нервова система - додатковий чинник ризику. Значення має і темперамент. Так, холерики імеланхоліки більш схильні до істеричної поведінки, ніж флеглатики і сангвініки.

  Вікові періоди, що є "небезпечними" для появи істерик: чи не найбільше небезпека виникнення дитячих істерик загострюється з настанням так званих "криз вікового розвитку", зокрема у віці:

- 3 років - перехід від раннього дитинства до дошкільного віку;
- 6-7 років - перехід від дошкільного віку до молодшого шкільного;
- 11-15 років - перехід від молодшого шкільного віку до підліткового.

У ці вікові періоди відбуваються кардинальні зміни психіки й функціонування організму, що теж може стимулювати появу істерик.
Однак батькам варто пам'ятати, що криза вікового періоду є нормативним явищем психічного розвитку дитини та її особистісного становлення.
А от загострення негативних поведінкових проявів у дітей в цей період є свідченням незадоволеності дитини її місцем в сім'ї, обмеженістю її ролі
в ній тощо. Тож здебільшого перетворення кризи вікового розвитку на критичний період повязано з небажанням чи невмінням батьків побачити
зрослі можливості дитини і її потреби у змінах.

  Стадії протікання істерики у дитини

   Найліпший спосіб "швидкої допомоги" в боротьбі з дитячою агресією, незалежно від того, чим вона викликана, - це вміння дорослих керувати
процесом. Для цього батьки мають знати стадії протікання істерики та вміти правильно поводитися з дитиною під час кожної із них.

ПРОВОКАЦІЯ СВАРКИ. Будь-яка істерика починається з провокації дитиною сварки, коли її щось не подобається чи не влаштовує. І саме в цей момент виникненню істерики найлегше запобігти. Для цього батьки мають знати всі стадії протікання істерики та вміти правильно поводитися з дитиною під час кожної з них.

 Якщо у дитини от-от почнеться напад істерики, можна запропонувати їй щось намалювати чи прогулятися, наприклад до магазину за морозивом.

Якщо це дитина старшого дошкільного віку, можна сказати щось на кшталт "Вибач, поговоримо про це пізніше, мені потрібно в аптеку". Ще один дієвий спосіб швидко нейтралізувати початок істерики - потримати її руки 2-3хвилини під проточною холодною водою.

 КРИКИ ТА ЗВИНУВАЧЕННЯ. Друга стадія істерики у дитини зазвичай супроводжується криками та звинуваченнями. Щоб уникнути подальшого розвитку істерики, доцільно неголосно сказати дитині "Заспокойся, тоді поговоримо", і якомога швидше віддалитися від неї. Як варіант, дорослий може зачинитися в іншій кімнаті, піти до сусідів, головне - не входити в конфлікт з дитиною. До речі, це допоможе заспокоїтися і самому дорослому.

БУЙСТВО. На завершальному етапі істерики дитинапочинає кидати все, що потряпляє їй під руку. Дорослому не слід хвилюватися, нехай дитина "випустить пар". А от після того, як вона відносно затихне, можна починати її заспокоювати.

 Якщо дитині молодшого дошкільного відопомагають заспокоїтись ласкаві слова, то дитині старшого дошкільного віку після істерики потрібен "тайм-аут". Ліпше за все робити вигляд, що нічого не відбулось. Не потрібно її сварити, обговорювати те, що сталося і вимагати, щоб вона нгайно прибрала розкидані речі. Але це зовсім не означає, що про подію потрібно забути. Навпаки!

 ОБГОВОРЕННЯ НЕПРИЄМНОЇ СИТУАЦІЇ. Після того, як напад істерики завершився, із дитиною обовязково слід обговорити цей неприємний інцидент. Дитина старшого дошкільного віку уже здатна до діалогу, може пояснити свої бажання й небажання і водночас дослухатися до аргументів і побажань дорослого. Із дитиною молодшого дошкільного віку доречно проаналізувати ситуацію в процесі гри, попутно обговорюючи дії  персонажів і те, як слід і не слід поводитися.

 Ну, і насамкінець, можна поговорити з дитиною про те, як діяти, коли вона відчуває, що от-от "вийде із себе". Хороший спосіб уникнути істерики - запропонувати дитині порвати непотрібний журнал або намалювати свої емоції так, щоб ручка рвала папір.

Як налагодити взаємодію з гіпоактивною дитиною 

•  Розмовляйте з гіпоактивною дитиною завжди спокійно  - не кваптеся і не підвищуйте голос.
• Пам’ятайте, що крик, роздратування, незадоволення ще більше уповільнюють дитину. Якщо її підганяти, вона починає нервувати, і рівень гальмування підвищується. Натомість  якщо дати дитині можливість працювати в оптимальному власному темпі, якість і точність її діяльності будуть доволі високими.
• Налаштовуйте дитину на найближчі події як у щоденному побуті, так і щодо подій наступного дня.
• Завчасно попереджайте про те, коли вона має завершити ту чи іншу справу. Або ж давайте дитині додатковий час для того, щоб вони змогла доробити певне завдання без поспіху або переключитися з одного виду діяльності на інший.
• Хваліть дитину за те, що  вона робить швидко, ефективно і без зволікання.
•  Уникайте ярликів, подібних до того, коли повільних дітей зараховують до категорії ледачих чи із загальмованою реакцією. Натомість навчіться враховувати темп діяльності дитини під час взаємодії з нею. 
•  Давайте дитині лише одну вказівку за один раз. Не перетворюйте свої прохання до дитини на тривалий монолог. Вона не зможе сприйняти всю інформацію, тому доведеться знову все повторювати.
• Визначте постійні трудові обов’язки дитини на кшталт: складати одяг, прибирати іграшки після гри, тощо – та стежити за тим, аби дитина їх дотримувалася.
• Розробіть дитині чіткий режим дня. Повідомте їй, коли, що і в якій послідовності вона має робити.
• Виконуйте з дитиною спеціальні вправи, грайте в ігри, що сприяють розвитку швидкості  рухових реакцій. Використовуйте ігрові елементи, коли необхідно, щоб дитина зробила щось швидко. Наприклад,  позмагайтеся, хто швидше одягнеться; використайте для цього пісочний годинник тощо

8.01.2024

18.12.2023

     Низька температура, ожеледиця, бурульки - все це може стати причиною травмування дитини взимку. 
     До травмувань можуть призвести і приховані в снігу гострі предмети - гілки, металеві предмети, скло тощо. Через це після
того, як дитина повертається з прогулянки, варто завжди перевіряти наявність на її тілі дрібних поранень та, помітивши їх, 
оброблювати антисептиком.

При  переохолодженні 

• Якщо дитина довго перебувала на морозі та існує ризик переохолодження, слід перенести її до теплого приміщення.
• Потім слід замінити мокрий одяг дитини сухим і добре закутати її в шубу чи теплу ковдру.

• Не слід намагатися швидко зігріти дитину - набирати гарячу воду у ванну чи заводити дитину у гарячий душ, інтенсивно розтирати її чи обкладати грілками. Такі дії можуть спричинити порушення серцевого ритму та внутрішньої кровотечі.
• Слід дати дитині теплий напій.
• Важливо обстежити ніс, вуха, кінцівки дитини. Якщо помітні ознаки обмороження, слід надати першу допомогу.

• Якщо дитина непритомна, слід перевірити, чи вона дихає та чи є у неї пульс. Якщо дихання та пульс відсутні, слід терміново розпочати серцево-легеневу реанімацію.

 Як уберегти дитину від обмороження.

•  Не йдіть на прогулянку, якщо температура повітря за вікном становить понад -12⁰С.
•  Одягайте дитину відповідно до віку та погодних умов. Найліпше рішення – три шари одягу. Між ними утворюється повітря, що утримуватиме тепло і зігріватиме тіло дитини.
• Захищайте відкриті ділянки шкіри за допомогою рукавичок, шапки та шарфа.
•  Не мастіть обличчя та руки дитини зволожувальним кремом перед виходом на морозне повітря. Живильний крем наносьте не пізніше ніж за годину до виходу.
•  Візьміть запасний одяг, якщо плануєте тривалу з активними розвагами прогулянку. Аби уникнути переохолодження, достатньо змінити дитині мокрий одяг на сухий.
•  Нагодуйте дитину перед виходом висококалорійною їжею. Адже голодна дитина змерзне набагато швидше, ніж сита.
•  Візьміть із собою термос із гарячим чаєм або какао. Вони зігріють дитину в морозну погоду. Але пам’ятайте – пити варто потрошку. Від різкої зміни температури судини звужуються.
•  Заходьте щопівгодини-годину в тепле приміщення. У пригоді стануть магазини й кав’ярні.
•  Коли чекаєте транспорт, то порадьте дитині потупцювати, походити, пострибати з ноги на ногу, але не занадто енергійно. Нехай рухає пальцями рук і ніг.

За підозри перелому кінцівки 

• Слід провести іммобілізацію - закріпити кінцівку як мінімум у двох суглобах, вище та нижче травмованого місця.
• Покласти до травмованого місця щось холодне.
• У разі кровотечі слід накласти дитині жгут (міцно затягнути кінцівку, наприклад, ремнем), накласти тугу пов'язку.  Аби вивільнити травмовану кінцівку, слід розрізати рукав чи штанину ножицями, адже зняти одяг з травмованої кінцівки, як правило, складно.

• Слід транспортувати потерпілу дитину до теплого приміщення. Якщо дитина мала та пошкодила одну чи обидві верхні кінцівки, її можна нести на руках. Якщо дитина не може йти, слід сконструювати носилки з тих матеріалів, що є поряд.

• За підрози травмування спини або шиї важливо покласти потерпілу дитину на тверду поверхню та зафіксувати шию щільним коміром.

• Транспортувавши дитину до теплого приміщення, слід дати їй теплий напій і знеболювальний засіб. Потім огледіти місце травмування. Якщо є ознаки обмороження - надати відповідну першу допомогу.

• Після виконаних дій слід викликати лікаря.

  У разі травмування голови 

•  Щороку бурульки,що падають, як правило, з дахів домів, становлять смертельну небезпеку для життя. На складність
• травми безпосередньо впливають маса льоду, що впав, та висота падіння. Так, при падінні бурульки найчастіше 
  • фіксують травму голови - від  легкого забиття до тяжких черепно-мозкових травм.
  • Якщо дитина притомна, слід відвести її до приміщення, вкласти на ліжко, оцінити характер ушкоджень. Потім - обробити садно антисептиком і накласти на нього пов'язку.
  • Якщо дитина непритомна, слід негайно викликати швидку. До прибуття швидкої не можна рухати дитину, адже у неї може бути травмовано шийний відділ хребта. Слід вкрити потерпілу дитину ковдрою, стежити за її диханням і пульсом. При появі кровотечі слід накласти повязку, при блюванні - повернути голову дитини набік, аби вона уникла задухи.

У разі незначних травм

• Узимку діти нерідко травмуються через вкриті снігом гострі предмети - скло, гілки, металеві предмети. Від сильних подряпин зазвичай рятує одяг, проте загострені предмети можуть пошкодити шкірний покрив і без розриву одягу, що буває при швидкому ударі. У такому випадку одяг зминається, а шкіру ушкоджує предмет, що ніби "загорнутий" у тканину одягу. Саме тому навіть при непошкодженому одязі слід переконатися у відсутності ушкодження шкіри дитини.

• Поширена дитяча забавка - облизувати металеві предмети на морозі - може призвести до травмування. Якщо язик дитини прилип до поверхні, дитині ні в якому разі не можна робити різких рухів. При різкому русі тонкий та ніжний слизовий покрив залишається на металі, починається кровотеча, а потім протягом кількох днів триває болісне загоєння рани.

• Слід вмовити дитину потерпіти, не рухати головою, аби уникнути більшого травмування. Потім - полити язик дитини ледь теплою (аби уникнути опіків) водою.

Як обрати теплий та зручний одяг і взуття

       В осінньо-зимовий період іноді важко вирішити, що одягнути та взути дитині. При виборі слід зважити на температуру
повітря, швидкість вітру, наявність опадів та рівень активності дитини на відкритому повітрі. Не одягайте дитині багато
шарів одягу - це обмежує її рухи та не дає змоги тілу виробляти тепло,через що вона мерзне більше.

• Не одягайте дитині багато шарів одягу - це обмежує її рухи та не дає змоги тілу виробляти тепло, через що вона мерзне більше.

• Обирайте дитині м'який, зручний шарф і зав'язуйте його так, аби холодний вітер не потрапляв на ділянки шкіри, що можуть спітніти.

• Не закривайте шарфом рот та ніс дитини. Дихання в одяг сприяє утворенню вологи на обличчі, через це воно мерзне, а волога стане сприятливим середовищем для бактерій та вірусів.

• Стежте, щоб шапка щільно закривала вуха, адже будь-який протяг може призвести до отиту або іншого застудного захворювання.

• Обирайте шапку за розміром голови дитини, вона немає здавлювати голову, стягувати волосся, бо це може спричинити головний біль у дитини.                     

                                                              У дощову погоду 

• Взувайте дитині гумові чоботи, коли є калюжі або йде дощ. Ліпше одягнути товсті бавовняні шкарпетки в них або ж взути спеціальні гумові чоботи з ворсом.
• На нетовстий реглан або светр одягніть легеньку куртку, що не пропускає вологи та яку не продуває вітер.

                                                          У холодну погоду

• Взувайте мембранні чоботи, які легкі та не промокають. Під час їх використання обов'язково одягайте дитині на ноги бавовняні шкарпетки або спеціальні термошкарпетки.
• Обирайте дитині куртку, яка закриватиме поперек та сідниці, щоб уникнути охолодження спини, особливо якщо динина активно рухається надворі.
• Одягайте дитині під основний шар одягу бавовняні білизну та колготи.
•  
• 21.11.2023

1. Пам΄ятайте, що раціональне харчування – одна з основних умов здоров΄я людини, її довголіття, плідної праці. 

2. Поєднуйте у їжі, в правильному співвідношенні речовини, які входять до складу тканин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, воду. 

3. Дотримуйтесь режиму харчування. Зумійте переконати свою дитину споживати всі пропоновані їй страви, навіть ті, які вона не любить, але які для неї необхідні й корисні. 

4. Не підгодовуйте дитину в проміжках навіть тоді, коли вона попросить їсти. Ласкаво поясніть, що їсти треба у відведений для цього час. 

5. Давайте тільки ту кількість їжі, яку дитина з΄їдає із задоволенням. 
6. Утримуйтесь від розмов про те, що дитина мало або майже нічого не їсть, бо вони шкідливі. 

7. Дотримуйтесь навичок гігієни харчування і виробляйте їх у дітей. 
8. Пам΄ятайте, що апетит частково залежить від сервірування столу, естетичного оформлення страв, уміння дитини користуватися виделкою, ложкою, володіння елементарними навичками культури споживання їжі. 
9. Підкреслюйте необхідність добре пережовувати їжу, не вживати надто гарячої чи холодної страви, не відкушувати великих шматочків, жувати із закритим ротом. 
10.Не забувайте, що найкориснішими є ті овочі і фрукти, які властиві нашому регіону, ростуть у наших садах. 

12.10.2023

  У людини ставлення до власного здоров'я формується з дитинства. Велике значення у збереженні та зміцненні здоров'я дитини має гігієнічне навчання та виховання. Це – обов’язок батьків.
  Особиста гігієна - це догляд за своїм тілом та дотримання його в чистоті. Шкіра захищає тіло людини від хвороб. Коли дитина бігає, стрибає, їй стає жарко і на шкірі з'являються крапельки поту. Крім того, на шкірі є тонкий шар жиру, так званого шкірного сала. Якщо шкіру довго не мити, на ній накопичуються жир і піт, де і затримуються частки пилу. Так, шкіра стає брудною, грубою і перестає захищати тіло.
   Щоранку діти повинні вмиватися: мити обличчя, руки, шию, вуха. Також необхідно робити це після прогулянок та увечері. Для процедури вмивання варто заздалегідь приготувати рушник і мило, за відсутності крана з водопровідною водою – кувшин або таз. Рушник слід вішати на гачок, а не накидати собі на шию чи плечі, бо на нього під час умивання потраплятимуть бризки води і він буде мокрим і брудним.    Умиватися краще роздягненим до поясу або в трусиках та майці. Спочатку варто гарно вимити руки з милом під струменем води, але в жодному випадку не мити руки в ємності. Руки слід намилювати один-два рази з обох боків та між пальцями, потім добре змити мильну піну та перевірити чистоту нігтів. І лише тоді, уже чистими руками, мити обличчя, вуха та шию. Після вмивання необхідно витертися насухо чистим, сухим рушником, який в кожної дитини має бути особистим. Якщо дитина добре вмивалася, то рушник залишатиметься чистим.Починаючи з чотирьох років, дитина має навчитися самостійно мити обличчя, вуха, верхню частину грудей і руки до ліктів, а з 5-7 – річного віку обтиратися до поясу. Варто допомогти дитині після вмивання гарно розтертися рушником до відчуття приємної теплоти.

Перед сном обов’язковим є миття ніг, тому що на них дуже сильно потіє шкіра і накопичується бруд. Якщо не мити ноги щодня, носити брудні шкарпетки, панчохи, то це все сприяє появі попрілостей та натирань, а також може призвести до виникнення грибкових захворювань. Після миття ноги необхідно ретельно витерти рушником, який спеціально призначений для цієї процедури.
Неоціненне значення має вечірній душ. Так, водні процедури ввечері мають не лише гігієнічне значення, але й сприяють загартуванню, добре впливають на нервову систему та сприяють швидкому засипанню.
Рекомендується старанно мити волосся, тому що на ньому накопичується багато шкірного жиру, бруду і пилу. Обов’язковою є гігієна нігтів на пальцях рук і ніг. Під довгими нігтями, зазвичай, накопичується бруд і видалити його важко, тому раз на тиждень нігті необхідно акуратно підрізати. В жодному випадку не можна гризти нігті!
Особливої уваги вимагають руки та їх чистота. Дитині мають пояснити, що руками вона тримає різні предмети: олівці, ручки, книжки, зошити, м'ячі, іграшки; гладить тварин, торкається різних предметів (ручок, ланцюгів, гачків та інших предметів) у туалетних кімнатах. Бруд, часто невидимий, що знаходиться на цих предметах, залишається на пальцях. Якщо брати немитими руками продукти харчування, то бруд потрапляє спочатку до рота, а потім до організму. Тому необхідно мити руки перед їжею, після відвідування туалетної кімнати, після будь-якої іншої діяльності (прибирання кімнати, роботи на присадибній ділянці, гри з тваринами і тому подібне) та перед сном.
Дитина має стежити за чистотою зубів і доглядати їх, оскільки стан зубів впливає на здоров'я, настрій, міміку і поведінку людини. Дуже важливо своєчасно розпочати догляд за порожниною рота і зубами дитини. Дитина має чистити зуби вранці і ввечері перед сном.
Із раннього віку необхідно привчати дитину користуватися носовою хустинкою. Варто пояснити, що під час кашлю чи чхання з носоглотки виділяється велика кількість мікробів і, якщо не користуватися носовою хустинкою, то разом з бризками відбувається зараження оточуючих. Дитина повинна мати окрему хустинку для носа і окрему хустинку для очей (особливо під час захворювання), щоб уникнути потрапляння інфекції з носа до очей і навпаки.
Хустинки мають бути завжди чистими. Змінювати їх необхідно щодня, навіть якщо вони не були використані. Витирати рот, обличчя, перев'язувати подряпину необхідно лише чистою хустинкою.

9.09.2023

1.Мити руки з милом.

2.Регулярно підстригати нігті.

3.Відучити дитину від шкідливої звички - гризти нігті.

4.Не купувати продукти у місцях стихійної торгівлі та продукти сумнівної якості.

5. Не вживати сире молоко, лише пастеризовані молочні продукти.

6. Перед вживанням фруктів, овочів і ягід слід ретельно вимити їх проточною водою, а потім обдати окропом.

7.При кулінарній обробці мяса,риби,молока температура повинна становити 100С. Заморожені продукти - повністю відтанути.

8.Готові страви краще вживати одразу,  страви кімнатної температури є середовищем для розмноження мікроорганізмів.

9.Розігрівати страви потрібно  при температурі не нижче за 100С.

10.Не зберігати готові страви поряд з сирими.

11.Порізи та дрібні рани на руках заклеювати бактерицидним пластирем, перш ніж готувати їжу.

12.Продукти харчування зберігати якомога далі від хатніх тварин, в ємностях, які щільно закриваються.

13.Зберігати продукти харчування, дотримуючись умов і термінів придатності, що вказані на упаковці.

14.Важливий фактор - чистота на кухні, чисті рушники для рук.

15.Використовувати воду гарантованої якості або додатково кипятити її.

  ГОСТРІ КИШКОВІ ЗАХВОРЮВАННЯ

       До гострих кишкових захворювань відносять такі захворювання як дизентерія, сальмонельози, черевний тиф, гастроентероколіти, Харчові токсикоінфекції та інші. Вони мають ряд загальних ознак:

• розлад шлунково – кишкового тракту;
• загальне нездужання;
• часто підвищення температури.